Від початку збройної агресії російської федерації проти України в засобах масової інформації почали з’являтися повідомлення про випадки зґвалтувань окупантами. У масовість та жорстокість складно повірити. За свідченнями жертв та очевидців жертвами сексуального насильства стали жінки, чоловіки, люди похилого віку, діти та навіть немовлята.
Статеві злочини – це пряма зброя ворога проти цивільного населення. Сексуальне насильство більше не розглядається як неминучий «побічний ефект» війни. Світова спільнота розуміє, що це злочини, яким можна запобігти та покарати винних відповідно до норм міжнародного права та міжнародного кримінального права.
У Міжнародному протоколі з документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті визначають такі основні мотиви агресора:
- Сексуальне насильство може набувати масового характеру та скоюватися проти багатьох осіб, будучи стратегією досягнення військових цілей та є частиною широкомасштабного нападу на цивільне населення, або актів геноциду.
- Сексуальне насильство можуть застосовувати з метою послаблення громади та отримання контролю над нею, щоб покарати або знищити певну групу, тероризувати її членів, помститися їм, змусити покинути територію та поширити повідомлення про напади.
- Сексуальне насильство може виступати як форма катувань у місцях тримання під вартою, в’язницях та слідчих ізоляторах.
- Як спроба вплинути на окремих людей через їхні конкретні функції, роль або посаду в громаді – наприклад, на лідерів або активістів. Члени їхніх сімей також можуть піддаватися нападу як виду покарання, примусу надати інформацію про діяльність або місцеперебування близьких.
- До сексуального насильства можуть вдаватися з метою об’єднання солдатів та бійців: скоєння його над цивільними або членами ворожих сил у цьому разі виступає винагородою, ритуалом ініціації або методом, за яким молоді члени групи стають співучасниками злочинів.
- Сексуальне насильство може здійснюватися як частина ритуальних або шкідливих колективних практик, наприклад, у віруваннях, що статеві зносини – часто з незайманими та/або дітьми – наділяють бійців особливою силою, непереможністю або є зціленням від хвороб.
Крім зґвалтування, до сексуального насильства відносять погрози зґвалтування, каліцтва статевих органів, примусові оголення, вагітність, аборт, проституція, примус дивитися на сексуальну наругу, сексуальне рабство тощо – все це є воєнним злочином, порушенням законів та звичаїв війни.
Як і за решту порушень норм міжнародного права, за сексуальне насильство передбачена відповідальність. Її призначають за результатами розгляду судових справ у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, створеними трибуналами або національним судом України.
Саме тому важливо фіксувати злочини, свідками чи постраждалими від яких ви стали, та збирати максимум доказів для притягнення винних до відповідальності.
Сексуальне насильство нерідко стає сильною психологічною травмою для постраждалих, тому важливо звертатися й за психологічною допомогою. Вчасна й професійна психологічна допомога може запобігти подальшому травмуванню та розвитку депресії у постраждалої особи.
Тим, хто пережив сексуальне насильство, у жодному разі не слід звинувачувати себе. Не варто намагатися зрозуміти або виправдати того, хто вчинив злочин: це може лише поглибити емоційну травму. Насильство – це завжди вибір кривдника, тож вся відповідальність за те, що сталося, лежить саме на ньому в повній мірі.
Важливо не закриватися у собі та знайти людину, якій можна буде відкритися. Це може бути хтось з близького оточення або професійний психолог – головним критерієм вибору такої людини має бути симпатія та довіра. Звертатися до державних органів за допомогою чи ні – це особисте рішення кожного. Проте, варто пам’ятати, що вчасна професійна допомога може убезпечити від ускладнень як фізичних так і психологічних.
Що робити,
якщо Ви стали жертвою сексуального насильства:
По-перше, якщо є така можливість подбайте про себе. Дістаньтеся безпечного місця.
Біль фізичний та емоційний може бути нестерпним. Не залишайтеся на самоті, зверніться по допомогу.
Ви маєте право на медичну, психологічну, соціальну допомогу і не зобов’язані повідомляти подробиці та обставини злочину, який над Вами вчинили, якщо не готові говорити.
За можливості, зберіть докази для поліції, не змінюйте одяг, не приймайте душ чи ванну, не чистіть зуби.
якщо жертва сексуального насильства дитина:
Дитина вважається жертвою сексуального насильства, якщо просто була свідком злочину або постраждалою особою є хтось із рідних чи близьких осіб.
- Відведіть дитину у безпечне місце, забезпечте відчуття захищеності.
- На запитання дитини давайте короткі, зрозумілі відповіді не виходячи за межі запитання.
- Дитина, постраждала від сексуального насильства, потребує фахової допомоги, медичного та психологічного супроводу.
- Перш ніж розпочати відбір свідчень у дитини, треба врахувати вторинну шкоду, яку можна ненароком заподіяти. Ризик має оцінити фахівець сфери психологічного здоров’я.
якщо Ви стали свідком сексуального насилля:
Примус до спостереження за сексуальним насиллям є не менш травматичним ніж саме фізичне насилля. Особливо, якщо жертва злочину дитина, рідна, близька чи безпорадна особа. Не нехтуйте можливістю отримати якісну психологічну допомогу, щоб уникнути розвитку депресії чи ПТСР.
якщо Вам довірилася жертва сексуального насилля:
- Допоможіть дістатися безпечного місця, забезпечте відчуття безпеки.
- Поясніть, що вона (він) не винні у тому, що трапилося, у той момент головним завданням було вижити. Вчинення насилля – це вибір ґвалтівника і вся відповідальність на ньому. Особливо, це стосується людини зі зброєю, яка має майже необмежену владу над беззбройною жертвою.
- Проявіть співчуття та підтримку. Запитайте дозволу перш ніж торкнутись чи обійняти.
- Не розпитуйте. Не давайте оцінку емоціям та реакціям постраждалої особи. Особливо, слід бути пильними з особами, які поводять себе відсторонено або дуже спокійно після сексуального насилля. Намагайтесь не губити таку людину з поля зору.
- Запропонуйте звернутися за фаховою допомогою.
- Поважайте конфіденційність.
Куди може звернутися жертва сексуального насилля:
103 – медична допомога, фіксація стану здоров’я.
102 – нацполіція, для фіксації факту злочину.
0 800 500 202 – кол-центр поліції.
0 800 507 001 – Генеральна прокуратура.
096 755 02 40 – Офіс генерального прокурора
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
@stop_russian_war_bot або @war_crime_bot – телеграм-боти.
044 235 75 89 – гаряча лінія Уповноваженого з прав людини
або 0 800 501 720
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
068 145 55 90 – Асоціація жінок-юристок «Юрфем»
096 839 76 17 – ГО Форпост (психологічна допомога та консультації лікарів-психіатрів)
0 800 501 701 – Всеукраїнський телефон довіри
056 745 90 40 – анонімний телефон довіри (м. Дніпро)
050 730 80 89, 067 610 58 01 – мобільна бригада соціально-психологічної допомоги у м. Дніпро